Сім'ї вимагають розслідування та справедливого суду.

В умовах глобальної незахищеності журналістів та правозахисників, в Україні відбулася низка нападів та вбивств. Інциденти відбувалися на тлі п'ятирічного збройного конфлікту на сході, окупації Криму та, як стверджується, всепроникаючої корупції. У більшості випадків переважає безкарність. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні закликає до ефективного розслідування всіх випадків. Місія також підтримує судову та правові реформи у країні та надає рекомендації Уряду щодо забезпечення притягнення винних до відповідальності.

"Він був невгамовний, непримиренний"

«Він підіймав теми, які інші боялися висвітлювати, головним чином, щодо місцевих корупційних схем. Його наполегливості вже не вистачає місцевому інформаційному простору», – сказав Валерій Макєєв, адвокат із Черкас, розповідаючи про свого покійного друга, журналіста Вадима Комарова.

У червні 2019 року Комаров помер у віці 55 років після жорстокого нападу. «Я не сумніваюся, що вбивство пов’язане з його журналістською діяльністю. Дуже прикро бачити, що розслідування наразі не дало результатів».

Адвокат розповів про перші дні після смертельного нападу, коли поліція, за його словами, не зробила все можливе для збирання доказів. Журналіст так і не прийшов до тями після нападу і помер після 45 днів у комі. «Я дякую Організації Об'єднаних Націй та міжнародній спільноті за те, що вони привернули увагу до його справи, за публічні заяви. Після закликів до ефективного розслідування поліція кваліфікувала справу за статтею вбивство, хоча первинною кваліфікацією були тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого».

Стрілянина, кислота, підрив автомобіля: жахливі напади на медіа та громадянське суспільство в Україні

Справа Вадима Комарова – щонайменше четверте вбивство журналіста чи активіста в Україні менш ніж за п’ять років.

У 2015 році двоє чоловіків у масках застрелили 45-річного журналіста та письменника Олеся Бузину біля його будинку в Києві. Бузина відкрито критикував Уряд, особливо стосовно подій Майдану, масових протестів у 2013-2014 роках.

Відомий журналіст-розслідувач Павло Шеремет був убитий у результаті вибуху замінованого автомобіля в центрі Києва у 2016 році. Йому було 44 роки.

У 2018 році група чоловіків напала на антикорупційну активістку Катерину Гандзюк в Херсоні, її облили кислотою. Після трьох місяців операцій і нестерпного болю від опіків по всьому тілі вона померла у лікарні.

23-річного екологічного активіста Миколу Бичка знайшли повішеним у лісі на Харківщині у 2018 році. Він виступав проти забруднення водойм, спричиненого, ймовірно, діяльністю місцевих підприємств. Поліція закрила справу, вважаючи випадок самогубством. Правозахисники, своєю чергою, стверджують, що існують інші свідчення, які не було враховано, і закликають до нового розслідування.

Розгляд справ, про які йде мова, триває, викликаючи при цьому низку питань.

Справи на стадії розслідування

Через три роки після вбивства Павла Шеремета розслідування й досі триває, підозрювані не ідентифіковані. Цього жовтня новий Президент України заявив, що це питання має бути вирішене; його попередник робив аналогічні заяви після вбивства журналіста.

Через рік після смертельного нападу з кислотою на Катерину Гандзюк, суд виніс обвинувальний вирок виконавцям нападу, засудивши їх до термінів від 3 до 6 років позбавлення волі. Втім, організатори злочину не притягнуті до відповідальності. Розслідування та судові процеси проти місцевих високопосадовців, ймовірних організаторів нападу, рухаються повільно та без видимих результатів.

Суди, що тривають роками

Слідство у справі про вбивство Олеся Бузини тривало майже три роки. Було ідентифіковано двох підозрюваних, і обвинувальний акт був направлений до суду. Двоє чоловіків, звинувачених у цьому вбивстві тісно пов'язані з однією з право-радикальних груп, члени якої приходили на судові засідання в Києві і в деяких випадках тиснули на суддів та присяжних. Судовий процес тривав півтора роки, коли в травні 2019 року головуючий суддя взяв самовідвід, заявляючи, про тиск на нього. Тож судовий процес довелося розпочати з початку, дедалі більше відтерміновуючи настання справедливості.

Експерти з прав людини здійснюють моніторинг судових процесів по всій країні, в середньому 10 слухань на тиждень. «Хоча ми бачимо, що Україна здійснює низку реформ системи правосуддя, ми не спостерігаємо вирішення ґрунтовних проблем, які стоять на заваді ефективним розслідуванням, справедливому судовому розгляду та незалежності суддів. Це, нажаль, створює велику прогалину у процесі притягнення винних до відповідальності», – сказала Матільда Богнер, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

На шляху до змін

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні працює задля підтримки державних органів влади із забезпечення притягнення правопорушників до відповідальності, гарантування незалежності судової системи та безпеки під час судових засідань.

«Ми знаємо, що ми не самі у боротьбі з безкарністю. Публічні заяви, доповіді та адвокація Місії ООН з прав людини спонукають і нас бути активними, покладатися на міжнародні стандарти та надають впевненості, що справедливість буде досягнута», – сказав Сергій Томіленко, Президент Національного союзу журналістів України.

Міжнародні партнери проводять тренінги для представників судової влади України, поліції та прокуратури, ґрунтуючись, зокрема, на аналітиці та рекомендаціях Управління ООН з прав людини. «Їх доповіді дають нам детальну інформацію про поточні події в країні, найбільш актуальні для нашої роботи у сфері реформи сектору цивільної безпеки», – зазначила пані Розалін Шихан, заступниця Голови операційного відділу Консультативної місії Європейського Союзу в Україні.

У 2019 році після президентських і парламентських виборів Україна сформувала новий уряд. «Ми хотіли би бачити більше прогресу у розслідуванні вбивств та нападів на журналістів та активістів громадянського суспільства. Притягуючи винних до відповідальності, уряд сприятиме запобіганню майбутніх нападів. У країні, де відбувається активний збройний конфлікт, та лунають твердження про повсюдну корупцію, вкрай важливо забезпечити захист журналістів та активістів, які наважуються говорити публічно та інформувати громадськість», – підкреслила пані Богнер.

Примітка. З 2014 року Уряд не контролює певні частини території країни на сході, а Російська Федерація окупувала Кримський півострів на півдні. Хоча це не є предметом дослідження цього конкретного матеріалу, ситуація зі свободою вираження поглядів та свободою медіа в самопроголошеній «Донецькій народній республіці» та самопроголошеній «Луганській народній республіці», а також в окупованому Криму викликає серйозні занепокоєння з точки зору прав людини. Більше інформації про це можна знайти у доповідях УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні та тематичних доповідях щодо ситуації з правами людини в Криму.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ В УКРАЇНІ