12 грудня відзначається Всесвітній день загального охоплення послугами з охорони здоров'я; ця дата є річницею першого одностайного прийняття Резолюції Організації Об’єднаних Націй, яка закликає всі країни забезпечити своїм громадянам доступні та якісні послуги з охорони здоров’я. ООН провелa інтерв'ю з Головою Представництва ВООЗ в Україні для обговорення ситуації з охопленням послугам охорони здоров’я в країні, можливості покращення ситуації та потенційних проблем, з якими наразі стикається система охорони здоров’я в Україні.

Доктор Ярно Хабіхт, 43 роки, отримав диплом лікаря та ступінь доктора наук в галузі наукових досліджень у сфері охорони здоров’я в Естонії. У віці 27 років був призначений Головою Представництва ВООЗ в Естонії, ставши наймолодшим Головою Представництва ВООЗ у світі на той час. Відтоді він працював у ВООЗ для підтримки розвитку систем охорони здоров’я, зокрема на національному рівні в різних країнах, як-от Естонії, Молдові, Киргизії, допоки минулого року не був призначений Головою Представництва ВООЗ в Україні.

20190822 103723 450 shuvayev

Д-р Ярно Хабіхт. Фото: Представництво ООН в Україні/Володимир Шуваєв

Представництво ООН: Перш ніж Ви приїхали в Україну і стали Головою Представництва ВООЗ, як Ви готувалися до вступу на цю посаду? Пройшли спеціальні курси, присвячені особливостям країни?

Д-р Ярно Хабіхт: - Кожна країна унікальна, особливо коли йдеться про проблеми охорони здоров’я. Я читав [про Україну – прим. Представництва ООН] і намагався зрозуміти якомога більше. Незважаючи на те, що я працюю в галузі охорони здоров’я більше 20 років, кожного разу необхідно починати вивчення заново. У кожній країні ви набуваєте певного досвіду, але з роками я навчився не робити жодних необґрунтованих припущень. Посада Голови Представництва ВООЗ – цікава та привілейована. У нашій сфері кожні три-п’ять років ми розпочинаємо роботу у новій країні, і я вважаю це захоплюючим.

Я почав уважніше слідкувати за новинами з України, коли працював і жив у Молдові в 2011-2015 роках. Тоді ми щоденно слідкували за тим, що відбувається у наших сусідів. Також, у Молдови й України було багато напрямків спільної роботи. Делегації у складі депутатів Верховної Ради, посадовців та експертів з України часто відвідували Молдову. Ми приймали їх у Представництві ВООЗ, обговорювали реформи системи охорони здоров’я. Коли ми отримували інформацію про те, що міністри чи інші колеги з Молдови збиралися відвідати Україну, відбувався обмін ідеями.

Зараз, перебуваючи в Києві, я думаю, що останні кілька років були сповнені хвилюючих подій, оскільки Україна почала впроваджувати реформи в галузі охорони здоров’я і зміни рухалися в правильному напрямку. Звичайно, всі хочуть дуже швидко побачити зміни та відчути покращення, але ми повинні реалістично оцінювати те, чого можна досягти за дуже короткий період.

20190822 091632 29 shuvayev

Д-р Ярно Хабіхт. Фото: Представництво ООН в Україні/Володимир Шуваєв

Представництво ООН: У вересні цього року Генеральна Асамблея ООН прийняла Політичну декларацію про загальне охоплення послугами з охорони здоров'я. У ЗМІ її назвали найбільш всеохоплюючою угодою а галузі охорони здоров’я населення світу. Генеральний секретар ООН також назвав її важливим орієнтиром у забезпеченні послуг з охорони здоров’я для всіх. Чому, на Вашу думку, цей документ настільки важливий?

Д-р Ярно Хабіхт: - Охорона здоров’я – це основоположне право людини і одна з основних умов процвітання та розвитку. Протягом останніх десятиліть були прийняті Декларації ООН з питань ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, протимікробної резистентності, неінфекційних захворювань, проте мета чинної Декларації полягає в їх об’єднанні у рамках системи охорони здоров’я. Нам потрібно застосовувати системний підхід, який допомагає рухатися вперед та прискорювати процес досягнення Цілей сталого розвитку. Саме тому Генеральний секретар ООН називає її всеохоплюючою – оскільки вона об’єднує численні аспекти охорони здоров’я. Наприклад, нам потрібно більше інвестувати в надання первинної медичної допомоги поруч із місцем проживання, з громадою. Це сприяє тому, що система охорони здоров’я стає гнучкою та орієнтованою на пацієнта. Більше 40 років тому, на конференції в Алма-Аті у 1978 році, ВООЗ, ЮНІСЕФ та інші партнери привертали увагу світу до питань надання первинної медичної допомоги. Озираючись назад можна стверджувати, що тоді вперше на високому рівні почали більше говорити про соціальні та інші детермінанти, які також впливають на наше здоров’я, і кожне десятиліття ми переглядали висловлені ідеї; однак ми стали свідками того, що досягнутий прогрес не є однаковим в усьому світі. Ось чому я думаю, що дуже важливо підняти це питання на рівні ООН. Декларація була прийнята не лише для однієї країни, одного міста, вона має на меті досягнення загального прогресу в галузі охорони здоров’я на планеті.

Представництво ООН: Отже, Декларація націлена на всі країни?

Д-р Ярно Хабіхт: - Всі держави-члени ООН мають зобов’язання згідно з нею. Під час розробки цієї Декларації був тривалий процес консультацій, і вона була прийнята консенсусом. Декларація називається політичною оскільки рішення про неї приймали глави держав. Охорона здоров’я – це політичний вибір, і ми маємо надавати йому пріоритет.

Україна приєдналася до цього шляху, тож тепер питання полягає в тому, як втілити його у повсякденну діяльність. Як жителі Вінниці, Краматорська чи, наприклад, Львова можуть покращити своє здоров’я? Як система охорони здоров’я охоплює послугами вразливі групи населення та осіб з найбільшими потребами у послугах з охорони здоров’я. Це проблема, яку нам потрібно вирішити.

20190822 092101 153 shuvayev

Представництво ООН: Як би Ви пояснили сам термін «загальне охоплення послугами з охорони здоров'я» - Universal Health Coverage [англ]? Я гадаю, в українській мові досі немає відповідного еквіваленту…

Д-р Ярно Хабіхт: - Я думаю, що українська мова не єдина мова, в якій існують проблеми з перекладом [посміхається]. Загальне охоплення послугами з охорони здоров'я означає, що всі люди та громади можуть користуватись необхідними санітарно-просвітницькими, профілактичними, лікувальними, реабілітаційними послугами та послугами паліативної допомоги відповідної якості, яка гарантує їх ефективність, а також забезпечення того, що користування цими послугами не призведе до фінансових труднощів користувачів. Це означає, що послуга з охорони здоров’я не повинна сприйматися лише як операція в лікарні, вона може також передбачати надання шкільною медсестрою порад щодо здорового харчування, надання громадським медичним працівником порад щодо громадського здоров’я або, навіть, інформування про те, як залишатися здоровим або, в наш час, використовувати цифрові пристрої та рішення для покращення стану здоров’я.

20190822 105202 539 shuvayev

Представництво ООН: Чи є країна, де було на 100% забезпечене загальне охоплення послугами з охорони здоров'я?

Д-р Ярно Хабіхт: - Я вважаю стовідсоткове загальне охоплення послугами з охорони здоров’я амбітною метою. Я б назвав це подорожжю до гори, якої ми насправді ніколи не дістанемось, але завжди рухатимемось в її напрямку, вдосконалюючи системи охорони здоров’я. Є багато причин, оскільки медицина розвивається, ми впроваджуємо інновації та дізнаємось більше про здоров’я людини. Звичайно, ми можемо виміряти досягнутий прогрес, і саме тому ми повинні його вимірювати. По-перше, необхідно визначити рівень охоплення послугами з охорони здоров’я. По-друге, забезпечити фінансовий захист - скільки нам потрібно платити зі своєї кишені, коли ми користуємось послугами з охорони здоров’я та чи спричиняє це фінансові труднощі. До впровадження масштабних перетворень, у 2015 році кожне сьоме домогосподарство в Україні зазнавало величезних витрат на охорону здоров’я і багато людей збідніли через користування медичними послугами. Ми можемо виміряти прогрес просто як частку ресурсів, які надходять безпосередньо з кишені пацієнтів. Ми знаємо, що всі повинні платити за медичні послуги та ліки, але питання в загальній частці. Наприклад, в Європі ми запропонували, щоб частка прямої оплати з кишені пацієнта не перевищувала 15% від загального обсягу фінансування охорони здоров’я, в той час як в Україні вона досі залишається на рівні близько 50%.

20190822 105709 561 shuvayev

Представництво ВООЗ в Україні. Фото: Представництво ООН в Україні/Володимир Шуваєв

Представництво ООН: За останні кілька років ми стали свідками величезних змін у системі охорони здоров’я України. З’явились сімейні лікарі, закупівля ліків проходила через міжнародні організації, які допомогли придбати додаткові ліки для пацієнтів за заощаджені кошти... Що ще слід покращити? Можливо, медичне страхування? Наприклад, у США роботодавці страхують усіх працівників.

Д-р Ярно Хабіхт: - Я бачу, що за останні роки Україна зробила великі кроки вперед, ставши найбільш швидким реформатором системи охорони здоров’я в Європі. Країна обрала правильний шлях щодо реформи фінансування, створила єдиного закупівельника [Національну службу здоров’я України], поступово переходячи до охорони здоров’я, починаючи з первинної медико-санітарної допомоги, а також шукає шляхи, як зробити ліки доступнішими, оскільки останнє надзвичайно важливо.

Щоб трансформувати систему охорони здоров’я, спеціальна установа повинна створити механізм закупівлі медичних послуг від імені населення – добре мати єдине агентство, в якому будуть зібрані кошти і яке буде єдиним стратегічним закупівельником. Після створення служби здоров’я в Україні, Уряд прийняв правильне рішення щодо збільшення інвестицій у національну систему охорони здоров’я. Отже, в принципі, Україна створила систему медичного страхування, використовуючи податки не роботодавців, а загальні податки, що я вважаю мудрим вибором. Таким чином, Україна не збільшує податкове навантаження на бізнес та враховує аспекти робочої сили.

Якщо спрощувати, то в Європі ми бачимо два механізми організації «системи медичного страхування», але вони все більше і більше змішуються. Є країни, які більше використовують оподаткування робочої сили, і ми звикли їх називати системами, заснованими на страхуванні – як, наприклад, Німеччина, яка поступово перейшла до забезпечення того, щоб усі мали страховку. Є системи, де кожен має страховку від самого початку. Тож я думаю, що Україна багато чого винесла з фінансової кризи 2008-2009 років, яка сталася в Європі. Ми бачимо, що більшість країн об’єднують кошти від загальних податків, податків роботодавців та працівників в межах одного закупівельника.

20190822 094523 348 shuvayev

Представництво ООН: Чи можна сказати, що рівень державного медичного страхування, яке забезпечується в Україні, достатній для задоволення всіх потреб українських пацієнтів?

Д-р Ярно Хабіхт: - За останні кілька років українська система охорони здоров’я почала спочатку дуже швидко бігти, замість того, щоб навчитися ходити. Тож, чесно кажучи, я б виділив трохи більше часу для всіх змін, щоб почати бачити всі результати. Моє запитання – наскільки в Україні є реальний фіскальний простір для здійснення інвестицій в охорону здоров’я? Уряди багатьох країн почали більше інвестувати в охорону здоров’я. Я розумію проблему – наразі Україні потрібно інвестувати в економічне зростання та оборону. Але з точки зору людського капіталу, я б запропонував більше інвестувати в сферу охорони здоров’я та медичні послуги. Наприклад, тягар витрат на боротьбу з неінфекційними захворюваннями для багатьох країн становить близько 3% ВВП, тоді як за умови забезпечення належного зміцнення здоров’я та своєчасного доступу до послуг, частини тягаря можна уникнути. Ключове питання – як забезпечити фіскальний простір та збільшити державне фінансування охорони здоров’я. У таких країнах, як Україна, виділення певної частки загальних податків на медичне страхування забезпечує набагато більшу стабільність, порівняно з оподаткуванням праці. Дуже часто у молодому віці люди не звертаються за допомогою до лікаря, але у віці 45-50 років чоловіки мають перший серцевий напад. Водночас, нам також потрібні послуги, що забезпечують належне охоплення імунізацією або належний доступ до послуг у репродуктивному віці. Отже, існують різні потреби в галузі охорони здоров’я, і необхідно створити систему, яка б охоплювала послуги протягом усього життя і для всіх.

Представництво ООН: Як в інших країнах, де страхування забезпечується роботодавцями, вирішується питання при виході особи на пенсію?

Д-р Ярно Хабіхт: - Багато країн просто створили або національні служби здоров’я, або національні фонди медичного страхування - наприклад, Естонія, Литва охоплюють 95 - 96% населення країни. І в системі існує рівень солідарності. Наприклад, в Естонії донедавна був високий рівень солідарності. У дев’яностих роках було домовлено, що економічно активне населення повинно робити внесок на благо економічно неактивних громадян. Отже, більшість населення охоплена медичним страхуванням. Майже всі мають доступ до послуг, але саме тому, що існує солідарність між здоровими та хворими, багатими та бідними, а також економічно активним та неактивним періодами. Водночас, минулого року Естонія ухвалила рішення, згідно з яким Уряд почне виділяти додаткові ресурси із загального податкового фонду так званому Естонському фонду медичного страхування для забезпечення часткового покриття для пенсіонерів. Ці зміни мають на меті зробити систему фінансування охорони здоров’я більш стійкою в майбутньому, оскільки населення старіє, ринок праці змінюється, і навіть в Естонії стає складно фінансувати систему охорони здоров’я лише за рахунок податків на робочу силу. Отже, в Естонії, країні, яка почала зі створення системи страхування, ми фактично наблизилися до системи, яка існує в Україні. Я можу припустити, що Україна вчилася на досвіді інших та створює щось більш стабільне для майбутнього. Наразі в Україні, на мою думку, слід вирішити питання, як покращити доступ до лікарських засобів, як краще надавати первинну медичну допомогу, як реструктуризувати спеціалізовану допомогу для надання більш ефективних медичних послуг та забезпечення послуг з охорони здоров’я, орієнтованих на людей, де люди можуть долучатися до процесів профілактики та догляду.

Представництво ООН: Після оголошення у 2015 році Порядку денного ЦСР на період до 2030 року агентства ООН по всьому світу розпочали спільну роботу з урядами, організаціями громадянського суспільства та багатьма іншими учасниками задля досягнення Глобальних цілей. Основна ЦСР ВООЗ – №3 – Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх в будь-якому віці. Як ВООЗ працює в Україні у напрямку досягнення цієї ЦСР?

Д-р Ярно Хабіхт: - Все, що ми робимо в Україні, пов’язане з Цілями сталого розвитку; фактично, у ВООЗ ми зараховуємо кожен долар і кожну робочу годину до ЦСР. Ми більше працюємо над зміцненням системи охорони здоров’я, ми забезпечуємо зміцнення системи імунізації, наша робота зосереджується на неінфекційних захворюваннях, тому наші інвестиції в різні ЦСР відрізняються. Якщо кожен з нас продовжуватиме свою звичну діяльність, ми не досягнемо ЦСР, відтак нам потрібно подумати над тим, що протягом наступних 10 років ми зможемо робити інакше, робити чогось більше або менше, де нам слід об’єднатися і працювати разом. Зрештою, ми вимірюємо те, наскільки здоровішим стає суспільство.

Це, можливо, каверзне запитання, але чи Ви особисто дотримуєтесь здорового способу життя, рекомендованого ВООЗ?

- Я намагаюся достатньо спати, їсти здорову їжу, бути фізично активним, робити щеплення, а також робити вибір на користь здорового способу життя. Але якщо говорити про здоров’я, я повинен визнати, що лікарі не завжди є прикладом для наслідування, однак я думаю, що ми повинні бути дзеркалом і встановлювати високі стандарти, тому що це дуже важливо, оскільки ми радимо ці стандарти іншим. Особисто я намагаюся щодня займатися фізичними вправами хоча б протягом 30 хвилин, споживати 5 різних фруктів та овочів різного кольору в день. Зараз у нашому офісі ми намагаємось інвестувати у власне робоче середовище, наприклад, у нас є ергономічні столи для кожного співробітника, ми слідкуємо, щоб не сидіти занадто довго. Влітку та восени ми проводили командні змагання з щоденного підрахунку кроків, і це об’єднало команди по всьому світу у підрахунку зроблених кроків та всіх інших спортивних занять. У моїй команді є колеги, які збільшили відвідування спортзалу вдвічі; зараз вони роблять близько 20 тисяч кроків на день, тому, звичайно, мені важко навіть кинути їм виклик. Ми також опікуємось власним психічним здоров’ям та тим, щоб встановити належний баланс між роботою й особистим життям.

Близько місяця тому ми провели обговорення з мером Києва і зазначили, щоб було добре мати більше місць для бігу на лижах взимку. Я приїхав з Естонії, де взимку ми займаємось бігом на лижах, і з роками з’явилося більше можливостей для катання, бігу та прогулянок на лижах зокрема у містах. Отже, я думаю, що здоров’я багато в чому залежить від того, в якому середовищі ми живемо у своєму повсякденному житті. Так, справа в належному особистому виборі, але також в оточенні, яке дозволяє робити вибір на користь здорового способу життя.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ В УКРАЇНІ