Забезпечення сталого розвитку довкілля має стати пріоритетом державної політики України, - говорять експерти

11 квітня 2008. Київ - У вересні 2000 року на Саміті Тисячоліття в Нью-Йорку Україна підписала «Декларацію тисячоліття» ООН. Підписуючи цю Декларацію, Україна взяла на себе зобов’язання досягти Цілей Тисячоліття в галузі розвитку в період до 2015 року за шістьма напрямками: подолання бідності, забезпечення якісної освіти впродовж життя, забезпечення сталого розвитку довкілля, поліпшення здоров'я матерів та зменшення дитячої смертності, скорочення епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу та забезпечення ґендерної рівності.

Цілі Розвитку Тисячоліття для України – це 6 орієнтирів та 13 конкретних завдань на довгострокову перспективу, адаптованих з урахуванням особливостей національного розвитку нашої країни. Задля досягнення визначених цілей та бажаного рівня розвитку, необхідно проводити таку економічну політику, яка покращить достаток усього народу України.

Таким чином, забезпечення сталого розвитку довкілля має стати пріоритетом державної політики України. Проблеми пов’язані з цими питаннями стали темою обговорення на засіданні прес-клубу проведеного Представництвом ООН у приміщенні Національної спілки журналістів України.

Одним з найгостріших питань для України є вплив стану навколишнього природного середовища на життя та здоров’я населення. На думку експертів, завдяки структурним змінам в економіці та вдосконаленню механізмів регулювання в галузі охорони довкілля протягом останніх років спостерігається відносна стабілізація екологічної ситуації в Україні. Продовжується діяльність щодо впровадження механізмів Кіотського протоколу в Україні.

Основні завдання на шляху досягнення Цілі та покращення екологічної ситуації є наступними:
 

Збільшити на 12 % частку населення, що має доступ до питної води

Споживання недоброякісної питної води певною мірою впливає на відставання України від розвинутих країн по середній тривалості життя та високу смертність.

В окремих населених пунктах питна вода за фізико-хімічними показниками (загальна мінералізація, жорсткість, залізо, фтор тощо) не відповідає вимогам національного стандарту. Як наслідок, для багатьох регіонів країни забезпечення населення питною водою є пріоритетною екологічною проблемою.

У світових каталогах Україна в переліку маловодних. Потенційні запаси поверхневих вод України становлять близько 209,3 куб. кілометра на рік, з яких лише чверть формується в межах держави. Водночас, більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених.

У 2006 році централізованим водопостачанням забезпечено населення практично всіх міст країни, 88% селищ міського типу та 23% сільських населених пунктів.

В Україні 1200 населених пунктів, (у яких проживають понад 800 тис. осіб), місцеву воду яких пити заборонено, через природні або техногенні причини, або через відсутність місцевих джерел водопостачання – туди її привозять.

Стабілізувати до 2015 року забруднення повітря стаціонарними джерелами

Згідно з даними Держкомстатистики України, протягом 2007 року викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювали понад 11 тис. промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло більше 4,8 млн. тонн забруднюючих речовин, що на 8% більше, ніж у 2005 році. Але в 1990 році цей показник був в два рази більшим.

Україна, згідно з результатами дослідження авторів минулорічного Звіту Програми розвитку ООН «Боротьба зі зміною клімату: людська солідарність в розділеному світі», займає 18 місце після Франції, Бразилії та Іспанії, серед 30 країн світу за найбільшою кількістю шкідливих викидів в атмосферу.

В середньому в минулому році на кожного українця приходилося по 103 кілограми викидів, або вісім тонн на квадратний кілометр території України.

Найбільш високі рівні забруднення атмосферного повітря на душу населення з року в рік виявляються в містах Донецько-Придніпровського регіону (362,5 кг на одну особу в Донецькій, 328 кг в Дніпропетровській, 229,1 кг в Луганській, 125, 9 кг в Запорізькій областях), де обсяг промислових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить близько 80% від загального валового викиду всіх основних промислових підприємств України.

Легше за всіх в минулому році «дихалося» мешканцям Херсонської (8,5 кг на одну особу) та Чернівецької (4,8 кілограми) областей. В порівнянні з 2006 роком в 14 регіонах країни було зафіксовано збільшення шкідливих викидів, особливо в Хмельницькій (+31%), Житомирській (+23%), Вінницькій (+13%) та Полтавській (+8%) областях.

На думку авторів Звіту ПРООН, від того як сучасний світ впорається зі зміною клімату великою мірою залежатимуть перспективи подальшого розвитку значної частини людства. Нездатність знайти рішення для цієї проблеми стане приреченням для 40% найбіднішого населення нашої планети – що становить приблизно 2,6 млрд людей.

У Звіті підраховується, що якщо всі мешканці Землі робитимуть викиди парникових газів в атмосферу такими ж темпами як це роблять середньостатистичні жителі деяких розвинутих країн світу, таких як скажімо, Канади чи США, тоді нам знадобилося б дев’ять планет таких як наша для того щоб «перетравити» все це забруднення. А в нас вона лише одна!

Наразі Україна є активним учасником міжнародного переговорного процесу та розвиває двостороннє співробітництво щодо питань зміни клімату. В Україні на сьогодні завершується формування нового механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Розроблені нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Запровадження нових екологічно чистих технологій має призвести до значного скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Розширити мережу заповідників та природних національних парків до 10,4% від загальної території України

На думку експертів, позитивною залишається тенденція щодо зростання загальної площі територій та об’єктів природно-заповідного фонду. У порівнянні із 2005 роком природно-заповідний фонд України зріс на 47,4 тис. га, або на 0,08% та становив 4,73% від загальної площі території держави у 2006 році.

У червні 2007 року Комітет у справах світової спадщини ЮНЕСКО включив букові праліси Карпат, які розташовано на території Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку разом із суміжними ділянками у Словаччині до Списку об’єктів всесвітньої спадщини, які  мають виняткову загальнолюдську природну цінність.

Поза усяким сумнівом це довгоочікувана, справді історична подія для України і Словаччини, міжнародне визнання їх природоохоронної та наукової діяльності, значною мірою данина поваги корінним жителям гірського краю, які зуміли за складних історичних та соціально-економічних обставин зберегти у центрі Європи унікальні витвори природи. 

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. гектарів, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. гектарів (або 15,7% території України).

* * *

Інформаційна довідка:

Експерти Програми розвитку ООН розробили спеціальний навчальний курс для журналістів, присвячений змінам клімату. Пройти цей on-line курс можна безкоштовно за адресою в Інтернет: http://www.undp.ru/index.phtml?iso=RU&lid=2&pid=0&cmd=text&id=$209

Звіти з людського розвитку Програми розвитку ООН (ПР ООН) друкуються щорічно, починаючи з 1990 року. Звіт є незалежним виданням, містить альтернативний погляд на критичні питання розвитку людини у сучасному світі. Кожний Звіт містить показники індексу людського розвитку, статистичні дані, аналіз, які викликають увагу світової громадськості до проблем, які зосереджуються на людині в центрі стратегій та політик – економічних, соціальних, політичних, культурних. В розрахунках індексу використовуються 3 основні показники: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя при народженні, рівень освіченості населення.

«Кіотський протокол» - міжнародний документ, прийнятий в Кіото (Японія) в грудні 1997 року в доповнення до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. На сьогодні його ратифікували більше ніж 160 країн, включно з Україною (наша держава підписала Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 15 березня 1999 р. та ратифікувала його 4 лютого 2004 року).

У червні 1992 р. на Конференції ООН з навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 155 держав, у тому числі Україна, підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Вона набула чинності 21 березня 1994 р. – через 90 днів після отримання офіційного повідомлення від 50-ї держави, яка ратифікувала Конвенцію. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату 29 жовтня 1996 р. і, згідно з процедурами ООН, Україна є її Стороною з 11 серпня 1997 р. 

Кіотський протокол містить положення стосовно добровільної участі Сторін у реалізації “гнучких механізмів” виконання зобов’язань – спільному впровадженні, торгівлі квотами на викиди парникових газів, механізмі чистого розвитку.

Згідно з протоколом, з 2008 до 2012 р.р. країни-учасниці мають скоротити сукупний середній рівень викидів шести типів газів (CO2, CH4, гідрофторвуглецю, перфторвуглецю, N2O, SF6) на 5,2% в порівнянні з рівнем 1990 року.

Можливості передбачені Кіотським протоколом:

-          торгівлі квотами – держава або окремі господарські суб’єкти на її території можуть продавати/купувати квоти на викиди парникових газів;

-          проекти спільного впровадження – проекти з питань зменшення викидів парникових газів, які реалізовуються на території однієї з країн повністю чи частково коштом інвестицій іншої країни;

-          механізми чистого розвитку – проекти зі зменшення викидів парникових газів, які впроваджуються на території однієї з країн (як правило, такої що розвивається) за рахунок інвестицій іншої країни.

На сьогодні Україна є активним учасником міжнародного переговорного процесу та розвиває двостороннє співробітництво щодо питань зміни клімату. Підписано низку угод, а саме: Меморандум між урядами України та Канади про співробітництво з питань зміни клімату, включаючи заходи, що проводяться спільно; Меморандум про наміри між урядами України та США про співробітництво з питань зміни клімату; Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Програмою розвитку ООН про співробітництво у сфері сталого розвитку, навколишнього природного середовища та енергетики; Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Програмою розвитку ООН про співробітництво з питань зміни клімату тощо; Меморандум про співробітництво з питань зміни клімату між Міністерством екології та природних ресурсів України і Міністерством екології Данії. Очевидна необхідність у розробці та підписанні відповідних угод з іншими країнами. За останні роки було успішно проведено кілька міжнародних проектів, партнерами в яких виступили, зокрема: Світовий банк, Рада з питань співробітництва Україна – ЄС, Агенція США з міжнародного розвитку, Канадська агенція міжнародного розвитку, Європейський Союз, інші.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1999 р. №583 було створено Міжвідомчу комісію із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Одним із завдань комісії є прийняття рішень з питань виконання Україною міжнародних зобов’язань за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату.