Послання Генерального Секретаря з нагоди Всесвітнього дня біженців

20 червня 2008 року. Київ – Нью-Йорк - Нетерпимість, політичний крах та війни мають давню та сумну історію. Однак нестабільність політичних систем, скочування суспільства на шлях катастрофічного за своїми масштабами насилля також ініціювали гуманітарну реакцію, захист тих, хто був змушений покинути свої країни, рятуючись від переслідувань. Інститут притулку має своє багатовікове коріння і є одним з найбільш ранніх прикмет цивілізації. В теперішній час цей принцип міцно закріплений в статті 14 Загальної декларації прав людини, шістдесяту річницю якої ми відмічаємо цього року: «Кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах і користуватися цим притулком».

В Конвенції про Статус біженців 1951 року біженець визначається як особа, що знаходиться поза країною свої громадянської приналежності або звичного місця проживання через повністю обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, приналежності до певної соціальної групи або через політичні переконання. За період з 1951 року переміщення людей стало набагато складнішою проблемою. Відрізнити біженця від людини, яка пересікає кордон рятуючись виключно від голоду, часто досить важко. В теперішній час потоки людей обумовлюються взаємопов’язаними факторами і, оскільки перешкоди для мобільності людей зникли, захист переміщених осіб став ще більш складною задачею.

Конфлікти та злидні, найбільш розповсюдженні причини, через які люди вимушені покидати свої домівки, сьогодні посилюються в результатів наслідків зміни клімату, збільшення дефіциту ресурсів та харчів, тобто факторів, які можуть призвести в майбутньому до погіршання ситуації в сфері забезпечення безпеки. Ці й без того важкі завдання утрудняються тим фактом, що відповідальність за надання притулку сьогодні непропорційно лягає на країни, що розвиваються.  Всупереч уявленням громадськості в багатьох промислово розвинених країнах, в дійсності тягар прийому більшої кількості біженців лягає на країни, що розвиваються, незважаючи на обмеженість їх ресурсів.

Минулого року число біженців у всьому світі збільшилось більш ніж на 16 мільйонів чоловік. Я настійно закликаю міжнародну спільноту подвоїти зусилля по усуненню як корінних причин, так і наслідків вимушеного переміщення людей. Посилення міжнародної солідарності має вирішальне значення для більш справедливого розподілення тягаря в плані захисту.

Я висловлюю вдячність Верховному комісару Організації Об’єднаних Націй у справах біженців і закладам Організації Об’єднаних Націй, які спільно займаються забезпеченням захисту переміщених осіб і наданням їм допомоги в репатріації. Ми не повинні випускати з виду окремих людей, які переховуються від переслідувань і на повсякденній основі стикаються з труднощами, намагаючись забезпечити свої щоденні потреби.

Наша мета повинна полягати в забезпеченні того, щоб біженці колись могли повернутися додому в умовах безпеки та гідності. Проте у Всесвітній день біженців давайте спочатку підтвердимо те, що всі біженці мають право на притулок, і зробимо все, що ми можемо для того, щоб надати їм всебічну безпеку, на яку вони заслуговують.

Більше інформації про Всесвітній день біженців.